Дистанційне навчання

Резистори

Резистор - один з найбільш поширених електричних елементів у радіотехніці, теле-відео-аудіотехніки. Рези́стор або о́пір (від лат. resisto — опираюся) — елемент електричного кола, призначений для використання його електричного опору. Основною характеристикою резистора є величина його електричного опору. Для випадку лінійної характеристики значення електричного струму через резистор в залежності від електричної напруги описується законом Ома. Резистори використовують для формування заданих величин струмів і напруг в електричному ланцюзі радіоелектронних пристроїв, створення необхідних електричних режимів активних компонентів, узгодження електричних ланцюгів, поглинання електричної потужності, для застосування в частотозадающих ланцюгах генераторів та фільтрів і т.д.

Маркування резисторів

На корпусі резистора, як правило, наноситься фарбою його тип, номінальна потужність, номінальний опір, допуск та дата виготовлення. Для маркування малогабаритних резисторів використовують літерно-цифровий код. Код складається з цифр, що позначають номінальний опір, літери, що позначають одиницю виміру, і літери, які вказують допустиме відхилення опору. 

Конденсатори

Конденсатори (Від лат. Condenso – ущільнюю, згущую) – це радіоелементи з зосередженої електричної ємністю, утвореною двома або більшою кількістю електродів (обкладок), розділених діелектриком (спеціальною тонкою папером, слюдою, керамікою і т. д.). Ємність конденсатора залежить від розмірів (площі) обкладок, відстані між ними і властивостей діелектрика.

Важливою властивістю конденсатора є те, що для змінного струму він представляє _ собою опір, величина якого зменшується з ростом частоти.

Як і резистори, конденсатори поділяють на конденсатори постійної ємності, конденсатори змінної ємності (КПЕ), підлаштування і саморегульовані. Найбільш поширені конденсатори постійної ємності. Їх застосовують у коливальних контурах, різних фільтрах, а також для розділення ланцюгів постійного і змінного струмів і як блокувальних елементів.

Конденсатори постійної ємності. Умовне графічне позначення конденсатора постійної ємності-дві паралельні липни – символізує його основні частини: дві обкладки і діелектрик між ними. Близько позначення конденсатора на схемі звичайно вказують його номінальну ємність, а іноді і номінальна напруга. Основна одиниця виміру ємності – фарад (Ф).

Комутаційні пристрої

Комутаційні пристрої- це велика група радіоелементів призначених для комутаціїї електричних кіл. Матеріал контактів комутаційних пристроїв повинен бути:

1.зносостійким;

2.легким в обробці;

3.мати велику електропровідність.

Комутаційні елементи призначені для вмикання, вимикання і перемикання електричних кіл. Під комутацією розуміють виконання цих трьох операцій. Розрізняють комутаційні елементи ручного й автоматичного управління. Комутаційні елементи ручного управління спрацьовують при безпосередньому механічному впливі на їх органи управління. Автоматичні комутаційні елементи спрацьовують під впливом електромагнітних сил на їх приводні органи. Основною частиною таких елементів, зазвичай, є електромагніт, вхідним сигналом для якого служить електричний струм або напруга. Автоматичні комутаційні елементи використовуються в системах автоматики і при дистанційному управлінні різними механізмами і пристроями.

Кнопки управління і тумблери. Кнопки управління – це апарати, рухомі контакти яких переміщуються і спрацьовують при натисканні на натискач кнопки. Комплект кнопок, змонтованих на загальній панелі, являє собою кнопкову станцію. Кнопки управління, які використовуються в схемах автоматики, розрізняють за кількістю і типом контактів (від 1 до 4 замикання і розмикання), формою натискача (циліндричний, прямокутний і грибоподібний), способом захисту від впливу навколишнього середовища (відчинені, зачинені, герметичні, вибухобезпечні і т. і.

Реле — пристрій, у якому за досягнення певного значення вхідної величини X, вихідна величина Y змінюється стрибкоподібно та приймає скінченне число значень. Найчастіше, це автоматичний пристрій, який реагує на зміни параметру (температури, тиску, освітленості тощо) і який, у разі досягнення параметром заданої величини, замикає або розмикає електричне коло.

Напівпровідникові радіоелементи

Транзистори

Транзистори – Напівпровідникові прилади, призначені для підсилення, генерування і перетворення електричних коливань. Найбільш поширені так звані біполярні транзистори. Їх основа – платівка монокристалічного напівпровідника (найчастіше кремнію або германію), в якій за допомогою особливих технологічних прийомів створені, як мінімум, три області з різною електропровідністю: емітер, база і колектор. Електропровідність емітера і колектора завжди однакова (р або п), бази – протилежна (п або р). Іншими словами, біполярний транзистор (далі просто транзистор) містить два р-п переходу: один з них з'єднує базу з емітером (емітерний перехід), інший – з колектором (колекторний перехід).

 Транзистор, база якого має провідність типу п, позначають формулою р-п-р, а транзистор з базою, що має електропровідність типу р, – формулою п-р-п. 

Напівпровідникові Діоди

Напівпровідниковим діодом називається електроперетворюваль­ний прилад з одним р-n-переходом і двома зовнішніми виводами від областей кристала з провідностями різного виду. Саме р-n-перехід визначає властивості, технічні характеристики та параметри будь-яко­го напівпровідникового діода. Корпус діода, в якому міститься кристал напівпровідника з р-n-переходом, а також інші конструктивні еле­менти для закріплення кристала в корпусі забезпечують експлуатацій­ні характеристики діода: стійкість при дії нагрівання, вологи, ударних та вібраційних навантажень тощо.

За конструктивно-технологічним принципом діоди, як і р-n-переходи, поділяються на площинні й точкові. Найбільш поширені пло­щинні діоди. Точкові діоди, які мають малу ємність р-n-переходу, використовуються лише в надвисокочастотному діапазоні, але при малих струмах.

Напівпровідникові діоди знаходять широке застосування при роз­в'язанні схемотехнічних питань усіх напрямків промислової електро­ніки. Малі маси та габарити, високий опір зворотному і малий опір прямому струму, висока швидкодія дозволяють застосовувати їх прак­тично в будь-яких виробах сучасної електронної техніки. За призна­ченням напівпровідникові діоди поділяють на випрямні, високочастот­ні та надвисокочастотні, імпульсні, опорні (стабілітрони), чотириша­рові перемикаючі, фотодіоди, світлодіоди та ін.

Трансформатор

Трансформатор — це електромагнітний статичний перетворювач з двома або більше нерухомими обмотками, які перетворюють параметри змінного струму: напругу, струм, частоту, кількість фаз. Можливе також використання трансформаторів для перетворення синусоїдального змінного струму в несинусоїдальний.
Переважне використання в електричних пристроях отримали силові трансформатори, що перетворюють напругу змінного струму при незмінній частоті. Трансформатори для перетворення не тільки напруги змінного струму, але й для частоти, кількості фаз і т.д. називають трансформаторними пристроями спеціального призначення.

Силові трансформатори широко використовуються в енергосистемах при передачі електроенергії від електростанції до споживачів, а також в різноманітних електропристроях для отримання напруги необхідної величини.
В цій главі розглядаються силові трансформатори (для скорочення ми їх будемо називати трансформаторами) невеликої потужності (не більше декількох кіловольт-ампер), що отримали найбільше використання в блоках електроживлення пристроїв автоматики, обчислювальної техніки, в вимірювальних приладах, зв’язку.

Котушка індуктивності

До числа елементів, без яких неможливо побудувати радіоприймач, телевізор, магнітофон та багато інших радіоприлади, відносяться котушки і дроселі. Їх найважливішою характеристикою є індуктивність. У ланцюгах змінного струму котушки і дроселі поводяться як резистори, опір яких зростає із збільшенням частоти.

Індуктивність вимірюють в генрі (Гн), міллігенрі (1 мГн = 10-3 Гн), мікрогенрі (1 мкГн = 10-6 Гн) та наногенрі (1 нГн = 10г9 Гн).

Одне з перших умовних позначень котушки нагадувало малюнок спіралі з дроту, яким намотана котушка. Пізніше витки котушок стали зображати у вигляді пересічних дуг кіл. ГОСТ 7624-62 встановив нове позначення, побудоване з декількох напівкіл, дотичних кінцями (рис. 63). У ГОСТ 2.723-68, що входить до ЕСКД, це позначення збережено, однак для забезпечення соотаетствующіх пропорцій в розмірах символу і більшої виразності його в поєднанні з іншими позначеннями встановлено певне число напівкіл, рівне чотирьом.

  Індуктивність котушок, Використовуваних в коливальних контурах радіомовних приймачів, в залежності від діапазону частот становить від часток та одиниць мікрогенрі (УКВ і KB) до декількох міллігенрі (ДВ).